понеділок, 26 січня 2015 р.

Засідання культурологічної студії “АРТ-Толока” “Бенефіс зустріч зі Станіславом Дейною”

Стало вже традицією збиратися на території вільного спілкування “посиДЕЛОчки” з запрошенням поетів і письменників. Одні поети пройшли велику школу життя і поетичної творчості, інші мають набагато менший досвід і рідко з’являються на сторінках місцевих газет та книжок, проте вони не менш талановиті. Так 25 січня відбулась “Бенефіс зустріч зі Станіславом Дейною”.
На зустрічі поет розповів про себе та про перші спроби викласти думки на папері. Потім було ще багато віршів, пісень (“Присвячується Першотравневому парку”, “Ты и Я”, “Що ти розкажеш мені мила”, “Друзі”). Як сказав Станіслав: “Мої вірші та пісні написані в основному російською мовою і про кохання”.
На питання гостей: "Як почалось твоє поетично-музичне життя? Що ти, пам’ятаєш про це? Що вплинуло на твоє захоплення музикою?", –  була надана дуже цікава відповідь: 
– То дуже цікава, але коротка історія. Все почалось, напевне , із того, що якось моя мама на першу зарплатню (то вона мені про це розповідала) купила собі гітару. Інструмент Ленінградського заводу коштував 18 рублів 50 копійок. Це була гітара зі зменшеною декою. Такий собі жіночий варіант похідної гітари. А її батько, наш дід Григорій, сказав: “Якщо побачу, що ти на ній тринькаєш, я тебе не тільки ременем, а й палицею почастую”.
Ну вона тоді закинула гітару на горище і там вона лежала. А потім, коли ми переїхали в Павлоград, то мати забрала із собою гітару і вона так лежала, лежала… А якось  наречений старшої сестри взяв гітару, налаштував її, почав грати і нас із братом потроху навчав. Завдяки йому, ми дізнались про творчість таких груп, як “Чиж”, “ДДТ”, “Єгор Лєтов”. Знайомство із роком було цікавим. І далі історія цієї гітари перейшла в руки мого брата.
У Станіслава дуже творча родина, брат  відомий в Павлограді бард, мама  пише вірші та вишиває красиві картини. 
На зустріч завітав український письменник, поет, головний редактор Письменницького Дому “Дивосвіт”  Георгій Люлько. По закінченню зустрічі Григорій Іванович висловив свої враження про творчість Станіслава і побажав йому  подальшого натхнення.
Наприкінці зустрічі Станіслав подарував нашому відділу свої перші роботи із кованого металу.

Немає коментарів:

Дописати коментар