Пам’ять — нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок написано криваво-чорним кольором. Це було не стихійне лихо, а зумисне підготовлений голодомор 1932-33 років. Влада забрала у людей все. Все, до останнього колоска, до останньої зернини. Це був розбій, свідомо спрямований на фізичне винищення селян, українців.
Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Про ці жахливі цифри та події 32-33 років розповіла учням ЗШ № 12 бібліотекар читального залу Анна Макабула.
Не аби яку зацікавленість викликала в учнів і виставка «В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини», на якій було запропоновано до перегляду літературу про ті страшні події.
Моторошно подумати, але навесні 1933 року, коли настав пік голоду, в Україні щодня вмирало голодною смертю 25 тис. чоловік, щогодини — 1 тисяча, щохвилини — 17. Голод забрав протягом 1932-33 років, за різними підрахунками, від 7 до 10 мільйонів людських життів. Про ці жахливі цифри та події 32-33 років розповіла учням ЗШ № 12 бібліотекар читального залу Анна Макабула.
Не аби яку зацікавленість викликала в учнів і виставка «В руках, що виростили хліб, не залишили і зернини», на якій було запропоновано до перегляду літературу про ті страшні події.
Немає коментарів:
Дописати коментар