У 1943 році тринадцятирічний Томас Ґеве та його матір депортували до Аушвіцу. Після прибуття їх розділили, і хлопчик залишився сам. Попереду його чекали двадцять два суворі місяці перебування у таборах смерті і нелюдська жорстокість нацистів. Але Томас ніколи не втрачав бажання жити.
Ще в Аушвіці Томас почав змальовувати і документувати все, що відбувалося навколо. А вже після війни, щоб зберегти пам’ять про втрачених друзів і мільйони жертв Голокосту, він створив понад вісімдесят простих і водночас пронизливо деталізованих малюнків, що відображали не лише жахи таборів смерті, а й повсякденні події, прояви людяності, підтримки і дружби. А згодом доповнив власну історію словами.
Попри все зло, що наповнювало концентраційні табори, його розповідь — це разюче підтвердженням сили життя. «Хлопчик, який намалював Аушвіц» — це живе свідчення війни очима дитини, яка попри темряву зберегла у собі здатність спостерігати і запам'ятовувати кожну деталь навколо.
Немає коментарів:
Дописати коментар