Хто знав, хто вiв смертям i стратам лiк?
Де фiльм, який нам показав би голод?
Отой проклятий 33-й рiк?
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором. Читаєш і подумки здригаєшся від жаху. Особливо вражають сторінки, де викарбовано слова про голод. “Немає страшнішої смерті, ніж повільна смерть від голоду”. А так вмирала майже вся Україна.
Мало знайдеться в історії не тільки України, а й світу таких трагедій, як голодомор 1932-1933-го років. Він став національною катастрофою. За один рік загинула п’ята частина сільського населення України. Штучний голод, за різними оцінками, забрав від семи до десяти мільйонів життів українців. Люди вимирали цілими селами. Тож пам’ятаймо ту неймовірну ціну, яку заплатив наш народ за право жити.
До річниці голодомору бібліотекарями інтернет-центру була створена відеопрезентація “Незгоєний біль і рана у серці єдина”, яку могли переглянути всі користувачі інтернет-центру з 21 по 24 листопада та яка була розміщена на блозі ЦМБ. З відеопрезентації можна дізнатися про тих, хто загинув у ті страшні часи, осмислити масштаби трагедії, внаслідок якої в мирний час загинули мільйони українців. Голод не був наслідком стихійного лиха, посухи чи неврожаю, а мав суб'єктивну причину – злу волю купки вождів
21 листопада на абонементі для дорослих було презентовано виставку-огляд “У пам’ять про скорботний тридцять третій...” на якій представлено документи, фотографії та публікації про геноцид української нації, спогади і свідчення очевидців.
Немає коментарів:
Дописати коментар